Навіщо потрібний і як працює стабілізатор поперечної стійкості

В статті:

• Необхідність застосування стабілізатора поперечної стійкості
• Конструктивні особливості та принцип роботи
• Різновиди
• Ничто не идеально

Необхідність застосування стабілізатора поперечної стійкості

Пружини та ресори в автомобільних підвісках служать як демпфери. Вони знижують вплив ударів та неприємної тряски через нерівності дороги і роблять поїздку на машині більш комфортною. При цьому не тільки водій та пасажири, а й деталі та вузли автомобіля менше страждають від вібрації.

У той же час наявність пружних елементів призводить до досить відчутного розгойдування машини в поздовжньому та поперечному напрямку. З цією проблемою загалом допомагають впоратися амортизатори. Тим не менш, навіть наявність амортизаторів не рятує від небезпечного бічного крену при вході в поворот. У деяких випадках такий крен може призвести до перекидання.

Щоб зменшити ступінь накренювання в поворотах і звести до мінімуму ймовірність аварії, практично у всіх легкових автомобілях, що випускаються в наш час, встановлюють стабілізатор поперечної стійкості. Виняток становлять лише моделі, оснащені так званою адаптивною підвіскою, в якій ступінь демпфування амортизаторів регулюється за допомогою електроніки та оперативно змінюється залежно від якості дороги та параметрів руху (прискорення, величина дорожнього просвіту та інші).

Стабілізатор поперечної стійкості часто уникає уваги автолюбителів. Однак мати про нього уявлення необхідно, оскільки це важливий елемент підвіски, від якого значною мірою залежить безпека та керованість автомобілем.

Конструктивні особливості та принцип роботи

У загальному випадку стабілізатор поперечної стійкості є П-подібною конструкцією, основним елементом якої є стрижень або труба. Стрижень, виготовлення якого використовується спеціальна пружинна сталь, проходить упоперек шасі від лівого колеса до правого. Часто його реальна форма виявляється дуже складною та враховує наявність та розташування інших елементів підвіски.

За допомогою втулок та хомутів пристрій прикріплюється до рами. Стрижень може обертатися усередині втулок. На кінцях стрижня є шарнірні з'єднання. Вони служать для приєднання до важелів підвіски або амортизаційних стояків.

Під час бокового нахилу автомобіля одна зі стійок зміщується вгору, інша вниз. Поздовжні відрізки стрижня при цьому діють як важелі, закручуючи поперечну частину стабілізатора, як торсіон. В результаті виникає пружний момент, що перешкоджає крену. Зі збільшенням бічного крену зростає і протидіючий момент.

А ось на вертикальні та поздовжні зміщення підвіски пристрій не має жодного впливу. Поки машина рухається строго прямою, стабілізатор ніяк не проявляє себе.

Крім прямого зчленування з підвіскою конструкції стабілізатора часто застосовують стійки (тяги) у вигляді штока з шарнірами на кінцях. Доповнює комплект стабілізатора набір кріплень.

Різновиди

Стабілізатор поперечної стійкості, як правило, ставлять на обидві осі підвіски. Деталь для задньої осі має свої конструктивні особливості, це слід враховувати при покупці. У той же час, ззаду стабілізатор нерідко зовсім відсутній. Наприклад, його немає на залежних задніх підвісках, у яких роль стабілізатора виконує торсіонна балка разом із поздовжніми важелями.

Ефективність роботи пристрою визначається його жорсткістю. Збільшення жорсткості забезпечить безпеку при проходженні крутіших поворотів, що особливо важливо для вантажівок та спорткарів. Проте рівень комфортності дещо знизиться.

Існують активні стабілізатори, які дозволяють регулювати жорсткість пристрою, підлаштовуючись під конкретні дорожні умови та характер руху.

Зміна жорсткості в них здійснюється за рахунок застосування активного гідравлічного електричного приводу. Для керування приводом ЕБУ використовує дані цілого ряду датчиків.

Є й інші рішення, наприклад, установка гідроциліндрів замість стійок, як у системі динамічного контролю ходової частини, запропонованої Porsche, або у кінетичній динамічній підвісці, яка встановлюється на позашляховиках Toyota. Тут також стежить за всім електроніка.

Однак застосування активних стабілізаторів, як і адаптивних підвісок, звичайно, позначається на ціні автомобіля.

Ніщо не ідеальне

Хоча розглянутий пристрій безумовно позитивно впливає на безпеку і стійкість транспортного засобу, все ж його застосування має деякі негативні наслідки, з якими доводиться миритися.

Наприклад, у повністю незалежній підвісці кожне колесо рухається у просторі, не впливаючи на інші колеса. Однак стабілізатор поперечної стійкості змушує певною мірою пожертвувати незалежністю. І чим жорсткіший стабілізатор, тим менша незалежність, а значить і рівень комфорту. Це насамперед слід врахувати любителям тюнінгу.

Крім того, наявність даної деталі зменшує вільний хід підвіски, що не дуже добре під час їзди бездоріжжям. Тому в деяких моделях позашляховиків передбачено просте механічне чи електронне відключення стабілізатора.

Що стосується зносостійкості, то найбільш вразливі елементи - втулки та стійки. Сам стрижень можна пошкодити хіба що через удар. Якщо невелике викривлення, його можна спробувати розігнути. Істотну деформацію навряд чи вдасться виправити повною мірою, і це негативно позначиться на ефективності роботи пристрою. А тому в такій ситуації деталь краще замінити на нову.